1. Словник української мови Грінченка

приятелька

Приятелька, -ки

ж. Пріятельница. Почали вчащати якісь приятельки. МВ. І. 27. Є у мене сусідонька, добра приятелька. Чуб. V. 651.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приятелька — при́ятелька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. приятелька — -и. Жін. до приятель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приятелька — ПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до при́ятель. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з [між] собою добре, любилися (Марко Вовчок); Ми розмовляли з Антоніною Семенівною Макаровою – приятелькою Лесі Українки (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. приятелька — при́я́телька подруга, товаришка, приятелька (ст)||аґрафка (ґрафка), коліжанка (колєжанка), колежка (колєжка), мурована компаньйонка, пшияцюлка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. приятелька — ПО́ДРУГА (особа жіночої статі, з якою хтось дружить), ПРИ́ЯТЕЛЬКА, ПОДРУ́ЖНИЦЯ розм., ДРУГИ́НЯ заст., поет., ПОДРУЖИ́НА діал.; КУМА́ заст. (перев. у звертанні). Гризельда приїхала з батьком та з подругами на службу Божу в собор святого Яна (І. Словник синонімів української мови
  6. приятелька — При́ятелька, -льки, -льці; -льки, -льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. приятелька — ПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до при́ятель. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з [між] собою добре, любилися (Вовчок, І, 1955, 183); Ми розмовляли з Антоніною Семенівною Макаровою — приятелькою Лесі Українки (Смолич, VI, 1959, 127). Словник української мови в 11 томах