1. Словник української мови Грінченка

провесінь

Провесінь, -ні

ж. Начало весны. Настала ж провесінь і воду скрізь пустило. К. Дз. 153. Переносно: молодые годы. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Св. Л. 38.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провесінь — про́весінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. провесінь — див. весна Словник синонімів Вусика
  3. провесінь — -сені, ж. Те саме, що провесна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. провесінь — ПРО́ВЕСІНЬ, сені, ж. Те саме, що про́весна. Стояла вже провесінь. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Ю. Смолич); Доки йшли [делегати] з вокзалу, все капала й капала згори на шапки та на хустки рання полтавська провесінь (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. провесінь — ВЕСНА́ (пора року між зимою та літом), ЯР поет.; ПРО́ВЕСНА, ПРО́ВЕСІНЬ, ВІ́ДЗИМКИ розм. (рання весна, початковий її період). А весна була, як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (О. Словник синонімів української мови
  6. провесінь — ПРО́ВЕСІНЬ, сені, ж. Те саме, що про́весна. Стояла вже провесінь. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Смолич, Світанок.., 1953, 540); Доки йшли [делегати] з вокзалу, все капала й капала згори на шапки та на хустки рання полтавська провесінь (Гончар, II 1959, 176). Словник української мови в 11 томах