1. Словник української мови Грінченка

проговорити

Проговори́ти, -ся

см. проговорювати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проговорити — проговори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проговорити — див. проговорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проговорити — ПРОГОВОРИ́ТИ див. прогово́рювати. Словник української мови у 20 томах
  4. проговорити — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. проговорити — ПРОГОВОРИ́ТИ див. прогово́рювати. Словник української мови в 11 томах