1. Словник української мови Грінченка

прогонити

Прого́нити, -ню, -ниш

сов. в. прогнати, -жену, -не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. Рудч. Ск. І. 41. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали. Шевч. 9.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогонити — прого́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогонити — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  3. прогонити — див. проганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прогонити — ПРОГО́НИТИ див. проганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. прогонити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. прогонити — Прого́нити, -го́ню, -го́ниш = проганя́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прогонити — ПРОГО́НИТИ див. проганя́ти. Словник української мови в 11 томах