прогризти
Прогриза́ти, -за́ю, -єш
сов. в. прогри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Прогрызать, прогрызть. Так не проклята, мишва! Глянь, яку дірку прогризли! Черниг. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогризти — прогри́зти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогризти — див. прогризати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогризти — ПРОГРИ́ЗТИ див. прогриза́ти. Словник української мови у 20 томах
- прогризти — гри́зти / прогри́зти го́лову перев. кому, чию, рідко ким, чим, несхв. 1. Набридати комусь якимись розмовами, вимагати що-небудь і т. ін. Почала баба дідові гризти голову: — Твоя дитина ледащо (Укр.. Фразеологічний словник української мови
- прогризти — ПРОГРИ́ЗТИ див. прогриза́ти. Словник української мови в 11 томах