1. Словник української мови Грінченка

прогрібати

Прогріба́ти, -ба́ю, -єш

сов. в. прогребти, -бу, -бе́ш, гл. Прогребать, прогресть, прочистить. Прогріб присок в огнищі. Грин. II. 183. Чорний ворон.... кіхтями-ніхтями прогрібає. Мил. М. 38.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогрібати — прогріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогрібати — -аю, -аєш, недок., прогребти, -бу, -беш; мин. ч. прогріб, -гребла, -гребло; док. 1》 перех.Вигрібаючи що-небудь або розводячи щось у різні боки, утворювати прохід, діру, заглибину тощо; очищаючи що-небудь від чогось, звільняти місце і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогрібати — ПРОГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. прогрі́б, гребла́, ло́; док. 1. Вигрібаючи що-небудь або розводячи щось у різні боки, утворювати прохід, діру, заглибину тощо; очищаючи що-небудь від чогось, звільняти місце і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. прогрібати — ПРОГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. прогрі́б, гребла́, ло́; док. 1. перех. Вигрібаючи що-небудь або розводячи щось у різні боки, утворювати прохід, діру, заглибину тощо; очищаючи що-небудь від чогось, звільняти місце і т. ін. Словник української мови в 11 томах