1. Словник української мови Грінченка

прокалатати

Прокалата́ти, -та́ю, -єш

гл.

1) Простучать въ колотушку; прозвонить.

2) Пройти (о времени). Прокалатає швидко час. Греб. 333.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокалатати — прокалата́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокалатати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Калатаючи чим-небудь, видати часті й сильні звуки. 2》 перех., рідко. Повідомити про що-небудь калатанням. 3》 перех., перен., розм. Те саме, що прокалататися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокалатати — ПРОКАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Калатаючи чим-небудь, видати часті й сильні звуки. Хлоп'яча рука, висунувшись крізь дірку в завісі, голосно прокала-тала дзвоником тричі, і гомін стих (А. Шиян). 2. що, рідко. Повідомити про що-небудь калатанням. Словник української мови у 20 томах
  4. прокалатати — ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИ розм., БЕ́ВКАТИ розм., БЕ́МКАТИ розм., БА́МКАТИ розм., БО́МКАТИ розм. рідше, БАЛА́МКАТИ діал. (перев. про великий дзвін); ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ТЕЛЕ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прокалатати — ПРОКАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Калатаючи чим-небудь, видати часті і сильні звуки. Хлоп’яча рука, висунувшись крізь дірку в завісі, голосно прокала-тала дзвоником тричі, і гомін стих (Шиян, Баланда, 1957, 209). 2. перех., рідко. Словник української мови в 11 томах