1. Словник української мови Грінченка

проклювати

Проклювати, -клюю́, -єш

гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11. Рудч. Ск. І. 40.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проклювати — проклюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проклювати — див. прокльовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проклювати — ПРОКЛЮВА́ТИ див. прокльо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. проклювати — ПРОКЛЮВА́ТИ див. прокльо́вувати. Словник української мови в 11 томах