пролежати
Проле́жати, -жу, -жиш
гл.
1) Пролежать. Ніч настане, — я в слізоньках пролежу. Чуб. V. 467. Ляже в садку та цілісінький день і пролежить нерухомо. МВ. ІІ. 8.
2) Продавить, лежа. Моя тобі зброя кілочка не вломить, я сам молод ліжка не пролежу. Чуб. V. 63.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пролежати — проле́жати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пролежати — див. пролежувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пролежати — ПРОЛЕ́ЖАТИ див. проле́жувати. Словник української мови у 20 томах
- пролежати — ПРОЛЕ́ЖАТИ див. проле́жувати. Словник української мови в 11 томах