1. Словник української мови Грінченка

проміння

Промі́ння, -ня

с. соб. Лучи. Сонце... сипнуло промінням по росяних травах. К. ХП. 23. Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах. МВ. І. 39.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проміння — промі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. проміння — див. промінь Словник синонімів Вусика
  3. проміння — -я, с. Збірн. до промінь 1-3). Сонячне проміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проміння — ПРОМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до про́мінь 1–3. Сонце стоїть над головою, і його золоте проміння, наче дороге каміння, горить, відбивається на зеленій траві (Панас Мирний); Зверху через гілля промикується світ місяця... Словник української мови у 20 томах
  5. проміння — Промі́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. проміння — ПРОМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до про́мінь 1-3. Сонце стоїть над головою, і його золоте проміння, наче дороге каміння, горить, відбивається на зеленій траві (Мирний, III, 1954, 241); Зверху через гілля промикується світ місяця... Словник української мови в 11 томах