просвічати

Просвіча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. просвіти́ти, -чу́, -тиш, гл.

1) Освѣщать, освѣтить. Рада б вона осіяти, ввесь світ просвічати. Чуб. III. 365. Ясний місяцю, чим ся похвалиш? — Як я зійду рано звечора, то просвітю гори і долини. Чуб. III. 453.

2) Просвѣщать, просвѣтить. Почуй мій голос, глянь на мене, незрячі очі просвіти. К. Псал. 26. Также: просвѣщать, просвѣтить умственно. Світло просвічує кожного чоловіка. Єв. І. І. 9. Покажи, що слово Боже тебе просвічує. Г. Барв. 345.