простаченко
Простаче́нко, -ка
м. Сынъ простолюдина. І простаченко, і панич. К. ПС. 136.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простаченко — див. простий Словник синонімів Вусика