простник
Про́стник, -ка
м. Стебель, преимущественно прямой и вертикально стоящій. Вх. Зн. 57.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простник — -а, ч., зах. Пряма стеблина. Великий тлумачний словник сучасної мови