1. Словник української мови Грінченка

просунути

Просува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. просунути, -ну, -неш, гл.

1) Просовывать, просунуть. Мнж. 26. Прийшов у ліс у такий густий, що й пучки, здається, просунути не можна. Рудч. Ск. І. 134.

2) Отодвигать, отодвинуть, отсунуть. Просуну я кватирочку, аж матуся в гості йде. Чуб. V. 624.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просунути — просу́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. просунути — див. просовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просунути — ПРОСУ́НУТИ див. просо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. просунути — ні́де (й) го́лки (па́льця) встроми́ти (просу́нути). Дуже багато людей; немає вільного місця. Ото ж людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити (Марко Вовчок); На завтра... пішли (піщани) до пана в Красногорку. Фразеологічний словник української мови
  5. просунути — ВИСУВА́ТИ (сунучи, тягнучи, переміщати що-небудь із середини назовні), ВИСО́ВУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ (сунучи, переміщати наперед). — Док.: ви́сунути, ви́тягти, ви́тягнути, просу́нути. Словник синонімів української мови
  6. просунути — ПРОСУ́НУТИ див. просовувати. Словник української мови в 11 томах