пупець
Пупе́ць, -пця́
м.
1) ум. отъ пуп. Купець, щоб тобі усох пупець. Чуб. І. 260.
3) Пуповина. Дитині в її животі пупець... обмотався довкола шиї. ЕЗ. V. 180.
3) Пупокъ, птичій желудокъ. Вх. Лем. 459. Желех.
4) Часть косы (инструмента). см. коса 1. Шух. І. 169.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пупець — пупе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пупець — -пця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до пуп. 2》 Нижня м'язова частина шлунка у птахів; пташиний шлунок взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пупець — ПУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до пуп. 2. Нижня м'язова частина шлунка у птахів; пташиний шлунок взагалі. Словник української мови у 20 томах