1. Словник української мови Грінченка

пупчик

Пупчик, -ка

м.

1) ум. отъ пуп.

2) мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 415. Kolb. І. 48.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пупчик — пу́пчик іменник чоловічого роду пуп; пуп'янок — діал. Орфографічний словник української мови
  2. пупчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до пуп. 2》 діал. Пуп'янок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пупчик — ПУ́ПЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до пуп. Алебастрова, з очима кольору небесної блакиті лялька, коли їй легенько потиснути пупчика, соромливо пищала (Я. Качура). 2. діал. Пуп'янок. – Поберіться навесні.., будуть уже лілеї виганяти білі стрункі пупчики вгору (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах