1. Словник української мови Грінченка

підвівати

Підвіва́ти, -ваю, -єш

сов. в. підвіяти, -вію, -єш, гл. Подвѣвать, подвѣять. підвіяти кого. По нар. повѣрью: охватить вихремъ, отчего человѣкъ болѣетъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підвівати — підвіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підвівати — -аю, -аєш і підвіювати, -юю, -юєш, недок., підвіяти, -ію, -ієш, док. 1》 неперех. Віяти трохи, якийсь час, з якого-небудь боку (перев. про вітер). || безос. 2》 тільки док., перех. Повіяти в напрямку нижньої частини, під спід кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підвівати — ПІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Віяти трохи, якийсь час, з якого-небудь боку (перев. про вітер). Відійшли від села так верстов зо дві – коли щось ізнизу підвіває (Г. Хоткевич); // безос. Словник української мови у 20 томах
  4. підвівати — ПІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. неперех. Віяти трохи, якийсь час, з якого-небудь боку (перев. про вітер). Відійшли від села так верстов зо дві — коли щось ізнизу підвіває (Хотк., І, 1966, 165); // безос. Словник української мови в 11 томах