піднебення

Піднебе́ння, -ня

с.

1) Небо, Palatum durum. Грин. II. 329. Та так учепиться за язик, то за піднебення, що ніякою силою її й не відірвеш. Кв.

2) Сводъ въ печи; также въ гончарной. см. сльоси. Вас. 193, 180.