підтоки
Підто́ки, -ток
ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Рудч. ЧП. 249. Чуб. VII. 402. Kolb. I. 66. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові. н. п.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me