1. Словник української мови Грінченка

під'їздити

Під'їзди́ти, -джу́, -ди́ш

сов. в. під'їхати, -їду, -деш, гл. Подъѣзжать, подъѣхать. Під'їхав до вогню, дивиться, — лежить змій. Рудч. Ск. І. 109.

2) Поддѣвать, поддѣть. Під'їхали нас братчики так, що тілько ушима, стрепенули. К. ЧР. 360. Хто кого обдурив, під'їхав, підсів. Мир. Пов. II. 55.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. під'їздити — під'їзди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. під'їздити — Над'їздити, над'їжджати, наближатися; П. ПІДЛАЩУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. під'їздити — [п'ідйіздитие] -йіжджу, -йіздиш, -йіздиемо, -йіздиете; нак. -зди, -з'д'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. під'їздити — див. під'їжджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. під'їздити — ПІД'ЇЗДИ́ТИ див. під'їжджа́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. під'їздити — ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД'ЇЗДИ́ТИ, НАД'ЇЖДЖА́ТИ, НАД'ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПІДКО́ЧУВАТИ розм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови