пізріти
Пізріти, -зрю, -риш
гл. = піздріти. Пізрю горі, долів, — не виджу милого; пізрю же я, пізрю на широке поле, аж там мій миленький... оре. Гол. І. 336.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Пізріти, -зрю, -риш
гл. = піздріти. Пізрю горі, долів, — не виджу милого; пізрю же я, пізрю на широке поле, аж там мій миленький... оре. Гол. І. 336.