1. Словник української мови Грінченка

пірнач

Пірнач, -ча

м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірнач — пірна́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пірнач — -а, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). || У козацькому війську – ця зброя як знак влади полковника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пірнач — ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. пірнач — Булава, знак влади старшини Словник застарілих та маловживаних слів
  5. пірнач — ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́К іст. Словник синонімів української мови
  6. пірнач — ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). Кинув геть юнак пірнач злотистий і зломив надвоє гостру шаблю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах