пічкурець

Пічку́р, -ра

м.

1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. Н. Вол. у.

2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189.

3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. ум. пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. н. п.