реготати(ся)

Реготати(-ся), -чу(-ся), -чеш(-ся)

гл.

1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. Чуб. V. 177.2) Ржать. Вх. Лем. 460.