1. Словник української мови Грінченка

репиця

Ре́пиця, -ці

ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. «На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому». А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. репиця — -і, ж. Основа хвоста хребетних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови