ржання
Ржання́, -ня́
с. Ржаніе. Навчив його, мов сарану, скакати і голосним, лякати серце ржанням. К. Іов. 69.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ржання — ржа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ржання — див. іржання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ржання — РЖА́ННЯ див. іржа́ння. Словник української мови у 20 томах
- ржання — Ржа́ння і іржа́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ржання — РЖА́ННЯ див. іржа́ння. Словник української мови в 11 томах