рибалчин
Рибалчин, -на, -не
Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата. Левиц. Пов. 273.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рибалчин — риба́лчин прикметник Орфографічний словник української мови
- рибалчин — -а, -е. Прикм. до рибалка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рибалчин — РИБА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до риба́лка 1. Сонце потрапило в шибки бідної рибалчиної хатини й зробило з тих тахлів щире золото, неначе хто повісив золоті щити серед темного бору (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- рибалчин — Риба́лчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рибалчин — РИБА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до риба́лка 1. Сонце потрапило в шибки бідної рибалчиної хатини й зробило з тих тахлів щире золото, неначе хто повісив золоті щити серед темного бору (Н.-Лев., І, 1956, 531). Словник української мови в 11 томах