1. Словник української мови Грінченка

ринва

Ри́нва, -ви

ж.

1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. з дощу та під ринву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791.

2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк. у. Мик. 480. яло́ва, пуста ри́нва. Желобъ, по которому спускаютъ излишнюю воду. Мик. 480. ум. риновка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ринва — ри́нва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ринва — див. водостік Словник синонімів Вусика
  3. ринва — -и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Як із ринви — суцільним потоком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ринва — И, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ридання шиб і ринв. А хоч — ридання матері пророче. (ЗД:77). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. ринва — РИ́НВА, и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ринва була віддалена від муру майже на два сажні! (І. Франко); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементовані ями-басейни для збирання дощової води (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  6. ринва — ри́нва труба для стікання води (м, ср, ст): Юр здіймив з голови кашкет, виглянув з-поза ринви й вдарив головою об мур (Нижанківський) ◊ шумі́ти як у порожній ри́нві про сильний головний біль, запаморочення (ст): Місько заплющив очі. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. ринва — з дощу́ та під ри́нву. Від однієї небезпеки, біди до ще гіршої. З наймів довелося повернутися до сварливої мачухи, не краще, як з дощу та під ринву (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
  8. ринва — ЖО́ЛОБ (пристрій для стікання води, зсипання чогось), ЛОТІ́К (ЛОТО́К рідше), РИШТА́К (а також у гірничому конвеєрі), РИ́НВА (перев. для стоку води). З жолоба сипалось борошно, гуркотіли жорна, злякано блимав вогник каганця (І. Словник синонімів української мови
  9. ринва — Ри́нва, -ви; ри́нви, ри́нов і ринв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ринва — РИ́НВА, и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ринва була віддалена від муру майже на два сажні! (Фр., II, 1950, 259); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементовані ями-басейни для збирання дощової води (Гончар, Таврія, 1952, 29). Словник української мови в 11 томах
  11. ринва — Лоток для відведення води з даху. Архітектура і монументальне мистецтво