1. Словник української мови Грінченка

розбувати

Розбува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. розбу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть. Ходи, милий, роздіну, розбую. Чуб. V. 615.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбувати — розбува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбувати — -аю, -аєш, недок., розбути, -ую, -уєш, док., перех., розм. Скидати з кого-небудь взуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбувати — РОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, прост. Скидати з кого-небудь взуття. Ходи, милий, роздіну, розбую (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  4. розбувати — РОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Скидати з кого-небудь взуття. Ходи, милий, роздіну, розбую (Чуб., V, 1874, 615). Словник української мови в 11 томах