1. Словник української мови Грінченка

розвидняти

Розвидняти, -няє

сов. в. розвидніти, -ніє, гл. безл. Свѣтать, разсвѣсть. А як стало розвидняти, пішов єм глядати. Гол. І. 196. Тільки розвидніло, — узяв своїх хортів і пішов. Рудч. Ск. І. 136.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвидняти — РОЗВИДНЯ́ТИ, я́є, недок., РОЗВИ́ДНІТИ, іє, док., безос. 1. Те саме, що розвидня́тися 1. А як стало розвидняти, пішов (Сл. Б. Грінченка); – Скоро вже й розвидніє, а там і до корів молодиці підуть... (Д. Словник української мови у 20 томах