розголосити
Розголоси́ти
см. розголошати.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розголосити — (широко повідомити дещо) рознести, розм. розплескати, роздзвонити. Словник синонімів Полюги
- розголосити — розголоси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розголосити — [розголоситие] -лоушу, -осиеш; нак. -си, -лоус'іт' Орфоепічний словник української мови
- розголосити — див. розголошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розголосити — РОЗГОЛОСИ́ТИ див. розголо́шувати. Словник української мови у 20 томах
- розголосити — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
- розголосити — Розголоси́ти, -лошу́, -ло́сиш, -ло́сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розголосити — РОЗГОЛОСИ́ТИ див. розголо́шувати. Словник української мови в 11 томах