1. Словник української мови Грінченка

розгорити

Розго́рити, -рю, -риш

гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ пополамъ. МВ. ІІ. 50. Г. Барв. 186. Десь би собі розгорне шматочок дерева. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгорити — розго́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгорити — див. розгорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгорити — РОЗГО́РИТИ див. розгорюва́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розгорити — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. розгорити — РОЗГО́РИТИ див. розгорюва́ти. Словник української мови в 11 томах