1. Словник української мови Грінченка

роздзьобати

Роздзьобати, роздзюбати, -баю, -єш

гл. Расклевать. Дала бих тя іскупати, кавкам, вранам роздзьобати. АД. Г. 65. Борон тіло роздзюбав, кости роскидає. Чуб. V. 375.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздзьобати — роздзьо́бати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роздзьобати — див. роздзьобувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роздзьобати — РОЗДЗЬО́БАТИ див. роздзьо́бувати. Словник української мови у 20 томах
  4. роздзьобати — РОЗКЛЮВА́ТИ (про птахів), РОЗДЗЬО́БАТИ (РОЗДЗЮ́БАТИ). — Недок.: розкльо́вувати, роздзьобувати (роздзюбувати). Не вгадали, що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Т. Шевченко); У жостері трапезували дубоноси. Словник синонімів української мови
  5. роздзьобати — РОЗДЗЬО́БАТИ див. роздзьо́бувати. Словник української мови в 11 томах