1. Словник української мови Грінченка

розміняти

Розміняти, -няю, -єш

гл. Размѣнять. Розміняє карбованця, — йде до коршми пити. Чуб. V. 964.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розміняти — розміня́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розміняти — див. розмінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розміняти — РОЗМІНЯ́ТИ див. розмі́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. розміняти — розмі́нювати / розміня́ти честь на п’ятаки́ що. Бути дріб’язковим заради власної користі, вигоди. Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п’ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  5. розміняти — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розміняти — Розміня́ти, -ня́ю, -ня́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розміняти — РОЗМІНЯ́ТИ див. розмі́нювати. Словник української мови в 11 томах