1. Словник української мови Грінченка

розраяти

Розраювати, -раюю, -єш

сов. в. розра́яти, -ра́ю, -єш, гл.

1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. н. п. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? МВ. І. 40. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не. ходили. Чуб. V. 242.

2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде. Чуб. V. 594.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розраяти — розра́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розраяти — див. розраювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розраяти — РОЗРА́ЯТИ див. розра́ювати. Словник української мови у 20 томах
  4. розраяти — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
  5. розраяти — РОЗРА́ЯТИ див. розра́ювати. Словник української мови в 11 томах