1. Словник української мови Грінченка

розстилати

Розстила́ти, -ла́ю, -єш

сов. в. розіслати, -стелю́, -леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. І. 204. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає. Шевч. 445.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстилати — розстила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розстилати — див. розстеляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстилати — РОЗСТИЛА́ТИ див. розстеля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розстилати — РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  5. розстилати — Розстила́ти, -ла́ю, -ла́єш; розісла́ти, розстелю́, -сте́леш, -сте́лють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розстилати — РОЗСТИЛА́ТИ див. розстеля́ти. Словник української мови в 11 томах