1. Словник української мови Грінченка

розсучий

Розсучий, -а, -е

Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсучий — РОЗСУ́ЧИЙ, а, е, лайл. Підсил. до су́чий. От розсучого сина! (Сл. Б. Грінченка); – Ах ти ж, розсучий сину. Так я дезертирів скриваю [переховую]? А ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять, сопляче, як ти Дніпро покидав? (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах