1. Словник української мови Грінченка

розсікти

Розсіка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. розсікти, -січу, -чеш, гл. Рассѣкать, разсѣчь. Грин. ІІІ. 587. Мечем гострим розсікає і о камінь розбиває. Чуб. III. 364.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсікти — розсі́кти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсікти — див. розсікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсікти — РОЗСІ́КТИ див. розсіка́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розсікти — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. розсікти — Розсі́кти, розсічу́, розсіче́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розсікти — РОЗСІ́КТИ див. розсіка́ти. Словник української мови в 11 томах