1. Словник української мови Грінченка

розчахнути

Розчахну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Расколоть вдоль съ мѣста развѣтвленія дерева.

2) Разорвать въ паху отъ расхожденія ногъ (на льду напр.). Колоть же така — ні з двору. Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той вола розчахнув, а той разом пару. Мир. Пов. І. 111.

3) Распахнуть, растворить. Настя розчахнула двері з гуком, стала на порозі і сміється. МВ. ІІ. 46.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчахнути — розчахну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчахнути — див. розчахувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчахнути — РОЗЧАХНУ́ТИ див. розча́хувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розчахнути — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови
  5. розчахнути — РОЗЧАХНУ́ТИ див. розча́хувати. Словник української мови в 11 томах