1. Словник української мови Грінченка

розібгати

Розібга́ти, -га́ю, -єш

гл.

1) Развернуть, раскрыть.

2) Разнести, развѣять, разшвырять. Моє веселіє украв, в степу на тирсі розібгав. Шевч. 644.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розібгати — розібга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розібгати — -аю, -аєш, док., перех. Розправити що-небудь згорнуте, зібгане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розібгати — РОЗІБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Розправити що-небудь згорнуте, зібгане. * Образно. А ти, прелютий [вітер]... Горе! Горе! Моє веселіє украв, В степу на тирсі розібгав (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  4. розібгати — РОЗІБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розправити що-небудь згорнуте, зібгане. *Образно. А ти, прелютий [вітер]… Горе! Горе! Моє веселіє украв, В степу на тирсі розібгав (Шевч., II, 1963, 387). Словник української мови в 11 томах