1. Словник української мови Грінченка

розізлитися

Розізли́тися, -лю́ся, -лишся

гл. Разозлиться. К. Псал. 51. Я розізливсь та й ударив. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розізлитися — розізли́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розізлитися — -люся, -лишся, док. Виявити почуття злості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розізлитися — РОЗІЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Виявити почуття злості. – Звичайне [звичайно], я не схотіла і не поїхала: тоді він розізлився (Леся Українка); Кріпко тоді розізлився Олекса Іванович на Семенівну (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
  4. розізлитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  5. розізлитися — РОЗІЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Виявити почуття злості. — Звичайне, я не схотіла і не поїхала: тоді він розізлився (Л. Укр., III, 1952, 610); Кріпко тоді розізлився Олекса Іванович на Семенівну (Вишня, II, 1956, 257). Словник української мови в 11 томах