росковувати

Роско́вувати, -вую, -єш

сов. в. роскува́ти, -ку́ю, є́ш, гл. Расковывать, расковать. Шевч. 160. Ївга не дала нікому росковувати Левка, сама зняла залізо. Кв. П. 263. З кайданів мушу розум роскувати. К. МБ. III. 261.