роспалювати
Роспалювати, -люю, -єш
сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Кв. Своє серце распаливши.... Чуб. III. 21. Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив. Чуб. V. 741.
2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. МВ. ІІ. 25. Наймит роспалив багаття. Левиц. Пов. 109.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me