роспудити
Роспуджувати, -джую, -єш
сов. в. роспу́дити, -джу, -диш, гл. Разгонять, разогнать. Мир. ХРВ. 117. Роспуджував, мов птаство, татарву. К. ПС. 65. Чи ба! вівці роспудив. Кобел. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me