рюмати

Рю́мати, -маю, -єш

гл. Плакать. Та годі тобі рюмати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рюмати — див. плакати Словник синонімів Вусика
  2. рюмати — Рю́мати, -маю, -маєш і рю́мсати, -саю, -саєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. рюмати — -аю, -аєш, недок., розм. Плакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рюмати — див. ПЛАКАТИ. Словник синонімів Караванського
  5. рюмати — РЮ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм. Плакати. — Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! — ще дужче розсердився пан (Крим., Вибр., 1955, 94); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її:— Ну, Люсю, ну, золотко… Тато нас чекає…— Спатоньки,— рюмала Люся (Мушк., Серце.., 1962, 267). Словник української мови в 11 томах
  6. рюмати — РЮ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм. Плакати. – Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! – ще дужче розсердився пан (А. Кримський); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її: – Ну, Люсю, ну, золотко... Тато нас чекає... – Спатоньки, – рюмала Люся (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  7. рюмати — рю́мати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  8. рюмати — ПЛА́КАТИ (лити сльози з горя, від болю тощо), РЮ́МАТИ розм., РЮ́МСАТИ розм., СЛИ́НИТИ зневажл., НЮ́НИТИ зневажл., НЮ́НІ РОЗПУСКА́ТИ зневажл., СКВИ́РИТИ діал., СКВИ́РИТИСЯ діал.; РИДА́ТИ, РЕВІ́ТИ розм., РЕВТИ́ розм., ВИ́ТИ розм., РОЗЛИВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови