рішинець

Рішинець, -нця

м.

1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Кобел. у. Почула рішинець. Алв. 11.

2) Конецъ. Тут тобі й рішинець. Черк. у.