самовладник
Самовладник, -ка
м. Самовластный, самодержавный государь. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовладник — самовла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самовладник — -а, ч., заст. Самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовладник — САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець. Словник української мови у 20 томах
- самовладник — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
- самовладник — САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець. Словник української мови в 11 томах