самовладник

Самовладник, -ка

м. Самовластный, самодержавный государь. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовладник — самовла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самовладник — -а, ч., заст. Самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовладник — САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець. Словник української мови у 20 томах
  4. самовладник — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
  5. самовладник — САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець. Словник української мови в 11 томах