самотний

Самотний, -а, -е, самотній, -я, -є

Уединенный, одинокій. Підкрадешся, наробиш лиха, запалиш рий мій салютний. Шевч.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотний — САМО́ТНИЙ див. самі́тни́й. Словник української мови в 11 томах
  2. самотний — САМО́ТНИЙ див. самі́тни́й. Словник української мови у 20 томах
  3. самотний — само́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. самотний — ОДИ́Н прикм. (про людину — який живе, перебуває і т. ін. окремо від інших, без когось), САМ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙ (ОДНИ́М-ОДНІ́СІНЬКИЙ) підсил. розм., ОДИ́Н ОДНИ́М (ОДНИМ ОДИН) підсил. розм., ЇДЕ́Н діал. Словник синонімів української мови