самохіттю

Самохіттю

нар. Добровольно, по своей волѣ. Сам погинув.... чи самохіттю, чп так уже Господь його покарав. МВ. І. 158.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самохіттю — САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть. Загубив жінку Данило, та й сам пропав... чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  2. самохіттю — пр., добровільно, без примусу, з власної волі, охотою; (проти волі) мимоволі, підсвідомо. Словник синонімів Караванського
  3. самохіттю — самохі́ттю прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  4. самохіттю — присл., розм. Те саме, що самохіть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. самохіттю — Самохі́ттю, самохі́ть, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самохіттю — див. добровільно; мимоволі Словник синонімів Вусика
  7. самохіттю — САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть. Загубив жінку Данило, та й сам пропав… чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Вовчок, І, 1955, 101). Словник української мови в 11 томах