1. Словник української мови Грінченка

святенниця

Святенниця, -ці

ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: «хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу». Лубен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святенниця — святе́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. святенниця — -і. Жін. до святенник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. святенниця — СВЯТЕ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до святе́нник. Важко було визначити, чи мали ці святенниці якийсь чернецький ранг (Ю. Смолич); Боялися вони всіляких святенниць, які потім, у буденному житті, найчастіше виявляються особливо жорстокими та в'їдливими тиранками (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. святенниця — СВЯТЕ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до святе́нник. Важко було визначити, чи мали ці святенниці якийсь чернецький ранг (Смолич, Мир.., 1958, 112); Боялися вони всіляких святенниць, які потім, у буденному житті, найчастіше виявляються особливо жорстокими та в’їдливими тиранками (Гончар, Таврія, 1952, 148). Словник української мови в 11 томах